Золтан Цібор: легенда угорського футболу та зірка «Золотої команди»

В історії угорського футболу є імена, які стали синонімами таланту, сміливості та футбольної елегантності. Одним із таких є Золтан Цібор — легендарний лівий вінгер, зірка «Золотої команди» Угорщини 1950-х років. Його стрімкі проходи флангом, точні передачі та бездоганне відчуття гри допомогли збірній країни підкорити Олімпіаду, здивувати футбольну спільноту на чемпіонаті світу та назавжди увійти в історію світового футболу. У нашій статті ми розповімо про життєвий шлях Цібора: від дитинства до тріумфів у Барселоні, його особисті досягнення та спадщину, яка надихає покоління футболістів у всьому світі. Далі на ibudapest.eu.

Дитинство та перші кроки у футболі

Золтан Цібор (Czibor Zoltán) народився 23 серпня 1929 року в Капошварі (Kaposvár). Його батько працював чиновником Угорських залізниць (MÁV). У сім’ї було шість братів і сестер. З раннього дитинства Золтан проявляв неабияку енергійність і любов до спорту. Друзі жартома називали його «бовдуром» і «босоногим».

Футбол став невіддільною частиною життя юного спортсмена: він гнався за м’ячем разом із двома старшими братами, тоді як його молодший брат водив локомотиви. Уже тоді було помітно, що Золтан поєднує швидкість, непередбачуваність і вміння забивати голи — якості, які пізніше зроблять його зіркою на позиції лівого вінгера.

Одного разу Цібор побачив молодих футболістів, які грали турнір на Кубок Капошвара. Золтан приєднався до них і майже одразу обійшов гравців суперника та забив м’яч. За цією грою спостерігали представники місцевої команди «Комаром». У цьому клубі Цібор і розпочав свою кар’єру.

Коли Золтану ще не виповнилося 19 років, він працював машиністом локомотива у компанії MÁV. У той час він навіть у найсміливіших мріях не міг уявити, що всього через рік опиниться у складі «Ференцвароша» (Ferencvárosi Torna Club) та національної збірної Угорщини.

Переломним моментом стала весна 1948 року. У травні, в Міжнародний день праці, у Дьйорі (Győr) зустрілися молодіжні команди «BLASZ» та «Nyugat». Шандор Мезей (Mezei Sándor), капітан молодіжної збірної, раніше помітив цього надзвичайно талановитого хлопця і запросив його у команду на матч проти «BLASZ». Золтан не підвів: хоча він грав на лівому фланзі, вправно використовував праву ногу, що спантеличувало захисників. Дивні, диявольські фінти та непередбачувані рухи відразу виділили його на полі.

Мезей зрозумів: перед ним справжній футбольний скарб. Десять днів по тому Цібор вже став членом молодіжної збірної Угорщини — і з цього моменту почався його шлях до великих досягнень, які назавжди вписали його ім’я в історію угорського та світового футболу.

Клубна кар’єра: «Ференцварош» та перші успіхи

Гра молодого Золтана Цібора відразу привернула увагу провідних клубів Угорщини. Ледь розпочався чемпіонат сезону 1948–1949 років, як його перевели у легендарний «Ференцварош». І це був ідеальний момент: «зелено-білі» йшли до успіху матч за матчем, формуючи атаку, яка незабаром стане знаменитою. Лінія Будаї – Пушкаш – Хідегкуті – Кочіш – Цібор (Budai – Puskás – Hidegkuti – Kocsis – Czibor) вражала синхронністю, швидкістю та хитромудрими комбінаціями, залишаючи захисників суперників у подиві.

Сезон завершився тріумфально: «Ференцварош» став чемпіоном із відривом у 11 очок, забивши неймовірні 140 голів у 30 матчах. Сам Цібор, граючи на лівому фланзі, відзначився 15 забитими м’ячами та зіграв абсолютно у всіх матчах чемпіонату. Попри юний вік, він уже вважався кращим лівим вінгером угорського вищого дивізіону.

Такий яскравий виступ не залишився непоміченим: 8 травня 1949 року Золтан дебютував за основну збірну Угорщини в матчі проти Австрії, який закінчився розгромною перемогою 6:1. Цей день став відправною точкою його міжнародної слави.

Перехід у «Гонвед» та шлях до «Золотої команди»

Спортивне життя Угорщини того часу було тісно пов’язане з політикою. У 1950 році країна провела реформу спортивних клубів: «Кішпешт» (Kispest) став командою угорської армії під назвою «Будапештський Гонвед» (Budapesti Honvéd SE), «Уйпешт» (Újpest) перейшов у ведення Міністерства внутрішніх справ, «MTK» перетворився на «Бастья» (Bástya SE), а «Ференцварош» (Ferencváros) опинився під назвою «Едош» (ÉDOSZ SE). Сильні клуби отримали перевагу шляхом залучення найкращих гравців, зокрема призовників до армії. Так «Гонвед» став майже непереможним, а «Уйпешт» зміцнився зірковими футболістами.

Цібор же, своєрідний і рішучий, проявив ініціативу. Щоб уникнути призову в армію, він підписав контракт з клубом робітничого класу «Чепель» (Csepel SC/Csepeli Vasas). Два роки він відточував майстерність у «Чепелі», поки не настав час служби. Тоді він звернувся по допомогу до міністра оборони Міхая Фаркаша (Farkas Mihály), який, як представник уряду та керівник системи армійських клубів, мав можливість сприяти кар’єрі спортсменів. Він перевів Цібора до офіцерської військової академії — і незабаром хлопець став гравцем «Гонведа», де його талант засяяв на повну силу.

Саме у складі «Гонведу» Цібор загартовував свій характер, відточував швидкість, спритність і відчуття гри, які згодом зроблять його ключовим лівим вінгером легендарної «Золотої команди» Угорщини.

Збірна Угорщини та «Золота команда»

Після дебюту за основну збірну у 1949 році Цібор швидко став ключовим гравцем національної команди. Він грав на лівому фланзі атаки, де швидкість, дриблінг і точні передачі робили його справжньою загрозою для суперників. Уже тоді колеги та журналісти відзначали непередбачуваність футболіста. Цібор умів змінювати напрямок руху, однаково впевнено користуватися правою та лівою ногою, що збивало з пантелику захисників і створювало гольові моменти для нього та партнерів.

Справжня слава прийшла до нього в складі легендарної «Золотої команди» Угорщини 1950-х років. Разом із Ференцем Пушкашем, Шандором Кочішем та іншими зірками Цібор створював атакувальну міць, яка стала прикладом для всього світу. Його фірмовий стиль — стрімкий прорив флангом із несподіваним фінтом, точна передача у розріз або сильний удар по воротах — робив лівий фланг збірної непрохідним.

У 1952 році на Олімпійських іграх у Гельсінкі Цібор став одним із головних творців успіху збірної, яка завоювала золоті медалі. Його швидкість і здатність відкривати оборону суперника відіграли ключову роль у матчах проти найсильніших команд Європи.

Особливе місце в історії займає чемпіонат світу 1954 року у Швейцарії. Угорщина дійшла до фіналу, дивуючи світ технікою, комбінаційною грою та безжальною ефективністю. Цібор відзначався не лише точними ударами та голами, а й умінням створювати простір для партнерів, доводячи, що лівий вінгер може бути одночасно забивним і стратегічно важливим гравцем.

Ця команда назавжди увійшла в історію як «золота» — не лише завдяки результатам, а й завдяки стилю гри. Цібор став її символом: швидкий, непередбачуваний і завжди готовий ризикнути заради гола чи перемоги команди. Внесок Золтана у збірну Угорщини зробив його одним із найвідоміших та шанованих гравців того часу, а образ «лівого вінгера» з диявольською технікою — еталоном для майбутніх поколінь.

Життя в еміграції та «Барселона»

Під час революції 1956 року Золтан Цібор виїхав за кордон разом із командою «Гонвед», яка готувалася до матчів Кубка європейських чемпіонів проти «Атлетика Більбао» (Athletic Club de Bilbao). Повернення до Угорщини через політичну ситуацію стало неможливим, тож футболіст залишився в Європі.

Після еміграції Цібор постав перед бюрократичними труднощами: протягом року він не міг отримати ігрову ліцензію, оскільки Угорська футбольна федерація та ФІФА призупинили її дію. Лише згодом він зміг підписати попередній контракт із «Ромою» (Associazione Sportiva Roma), але грати там довго не довелося. Завдяки допомозі партнера по збірній Шандора Кочіша рік потому Золтан став гравцем «Барселони» (Futbol Club Barcelona), де досяг найбільших успіхів за кордоном.

У складі каталонської команди Цібор виграв два чемпіонати Іспанії, Кубок Іспанії та кілька разів ставав переможцем Кубка прекрасних міст (1958–1960). У фіналі Кубка європейських чемпіонів 1961 року він забив гол, але «Барселона» поступилася «Бенфіці» (Sport Lisboa e Benfica) 2:3. Пізніше Цібор також виступав за «Espanyol» та «Austria Wien», продовжуючи демонструвати високий клас гри та бездоганне відчуття поля.

Після завершення футбольної кар’єри Золтан залишився у Барселоні та зайнявся бізнесом: він керував власним кафе «Kék Duna», де часто збиралися друзі, колишні партнери по команді та шанувальники його таланту.

Незалежно від місця проживання, Цібор залишався символом угорської школи футболу. Його стиль гри — стрімкий, непередбачуваний, з чудовим відчуттям простору та точними ударами — став зразком для майбутніх поколінь.

Повернення до Угорщини та останні роки

Після багатьох років життя та кар’єри за кордоном у 1990 році Золтан Цібор повернувся в Угорщину, оселившись у місті Комаром (Komárom), де пройшли його юні роки. Тут він насолоджувався спокійним життям і спілкуванням із сім’єю та друзями, намагаючись забути про буремні події еміграції. Водночас футбол не залишав його: він обійняв посаду президента ФК «Комаром».

На знак визнання заслуг на батьківщині Цібор у 1995 році був відзначений Орденом заслуг Угорського олімпійського комітету, що стало важливим символом поваги до його внеску у розвиток угорського спорту. Його ім’я й надалі залишалося в пам’яті футбольного світу: у 1999 році, з нагоди століття «Барселони», відома спортивна газета «Don Balon» склала список ста людей, які внесли найбільший внесок у розвиток світового футболу. У цей список разом із легендарним Шандором Кочішем увійшов і Золтан Цібор.

Він прожив довге й насичене життя, сповнене спортивних досягнень, випробувань та перемог. 1 вересня 1997 року Золтан Цібор помер у місті Комаром. Для угорського та світового футболу він назавжди залишиться символом майстерності, сміливості та натхнення — прикладом того, як талант і наполегливість можуть перетворити юного хлопчика з провінційного міста на одного з найвидатніших гравців свого часу.

Джерела:

Золтан Цібор: легенда угорського футболу та зірка «Золотої команди»

Related

Відкриваємо для себе Будапешт на двох колесах: найкращі веломаршрути міста

Адам Ханга — угорський баскетболіст, зірка «Барселони» та Євроліги