Історія розвитку спорту в Будапешті дійсно варта уваги. Досліджуючи цю тему, можна побачити, як запроваджувалися спортивні дисципліни у місті, як вплинули на спортивне життя дві світові війни та різні політичні режими. Бурхливе, складне і суперечливе XX століття породило багато чого. Але, на нашу думку, саме ті 100 років звели угорський спорт до значних висот. Більше на ibudapest.eu.
На рубежі століть
ХІХ століття добігало кінця. Іноді керівництво столичних шкіл та асоціацій давали згоду на те, щоб учні могли декілька разів на тиждень займатися спортом, але в рамках навчального розкладу. Окремої уваги заслуговує інтерес до гімнастики. Її культивували в Пешті та інших великих містах. Загалом до неї заохочували хлопців з 10 до 16 років. Пізніше в державних школах були запроваджені регулярні фізичні вправи.
Більш менш стабільно розвивається молодіжний спорт в Будапешті (Пешті) почав з початком нового XX століття. Шкільне фізичне виховання поступово набуває значного масштабу. Проте прогрес цієї галузі зіштовхнувся з проблемою: не було фахівців, тобто тренерів.
На той час вже робилися несміливі спроби створити коледж, який готував би вчителів зі спорту. Але це питання все ж таки було знято «з порядку денного».
На межі століть це було складно зробити з деяких причин. По-перше, це були упередження щодо викладання гімнастики. По-друге, важливою перепоною були бюрократичні труднощі. По-третє, питання окупності підприємства. А ще негативно впливали багато інших факторів. Не варто забувати: угорське (австро-угорське на той час) суспільство було тоді ще занадто «старомодним» та консервативним.
Потужний ривок
Попри всі перепони професійний спорт стрімко і бурхливо увірвався в життя жителів столиці та інших великих міст Угорщини. Перші значні здобутки на Олімпійських іграх та чемпіонатах Європи надали певної хоробрості керівництву країни щодо більшої спортивної незалежності, яка часто набувала рис боротьби за спортивну гегемонію всередині монархії. Насамперед суперництво відбувалося між угорцями, чехами та хорватами. В результаті сутички переросли у підписування контрактів. За цими складними відносинами спостерігала й Німеччина.
Треба зазначити, що розвиток спорту в Будапешті також зіграв значну роль у функціонуванні всесвітнього олімпійського руху та роботі МОК. Коли Австро-Угорщина вступила в Першу світову війну, ініціативи, пов’язані з фізичною культурою, були зосереджені насамперед на підготовці майбутніх військових. Участь у війні була головною ідеологією, якою пропаганда ефективно маніпулювала.
Спорт та комуністи
На щастя, війни закінчуються. У жовтні 1918 року Австро-Угорщина припинила своє офіційне існування, а у листопаді закінчилася Перша світова. Але одразу ж Угорщина та зокрема Будапешт потрапили до рук комуністів. Там було створено радянську республіку, яка, втім наказала довго жити. Проте комуністи встигли розпустити Національну раду з фізичного виховання. Це їх мовою називалося «найважливішою засадою революційної керівної ради стосовно спорту». Замість цього вони створили Управління зі справ фізичного виховання. Залишається запитання: навіщо було щось руйнувати, щоб потім створювати примітивну аналогію? Втім комуністи були вірні своїй ідеології, отже, нова структура мала займатися наданням допомоги робочим об’єднанням та організаціям. Малися на увазі також «спортивні» робочі. Так, це були відчайдушні мрії та потуги назвати більшість європейців робочим класом. Згідно з постулатами комуністів, «новонавернені» мали б брати участь в міжнародних змаганнях трудового спортивного руху. Проте, новостворена на руїнах Австро-Угорщини радянська республіка проіснувала менше, ніж пів року. Фініта ля комедія, здавалося б?
Подальша мілітаризація угорського спорту
Від завершення Першою світової війни до початку Другої різноманітні форми організованого спорту в Угорщині остаточно розповсюдилися за межами Будапешту. Проте професійний спорт залишався не безплатним задоволенням. Коли за кермом державного управління опинився прихильник Гітлера Міклош Горті, столичний спорт став маріонеткою у дипломатичній, внутрішній та воєнній політиці. Оскільки Угорщина зазнала поразки у Першій світовій війні, вона терпіла багато, так би мовити, незручностей, згідно з Тріанонським мирним декретом. Саме тому Олімпіада 1920 року була проведена не в Будапешті, а в Антверпені. Хоча спочатку планувалося провести її саме в угорській столиці.
У 1920-ті роки було запроваджено Закон про спорт, який мав риси мілітаризму. Колегія фізичного виховання розпорядилася ввести обов’язкову фізичну підготовку для дівчат та юнаків з підліткового віку. Масове «оспортивнення» крокувало й далі. У 1925 році було відкрито вищий навчальний заклад спортивної освіти в Будапешті.
У 1930-ті роки країна почала готуватися до нової війни. Мілітаризація спорту набула нового сенсу. Коли підняли свої голови нацисти, стала відчуватися дискримінація єврейських спортсменів. В часи Другої світової було особливо не до спорту. Він зазнав занепаду. Чоловіків мобілізовували та відправляли на фронт, система чемпіонатів стала вузькою, адже бракувало спортсменів.
Шкільна фізкультура являла собою відтоді військовий вишкіл. Повторювалася історія з часів Першої світової. Через брак чоловіків все більше жінок було залучено до професійного спорту.
Бути спорту!
Щоб розказати більш детально багатостраждальну спортивну історію Угорщини та зокрема Будапешту, потрібно дуже багато сторінок. Ми бачимо закінчення нашої історії в тому, що вже після війни світ дізнався про багатьох видатних будапештських спортсменів та оцінив їх. Про них ми також писали у своїх матеріалах. Зльоти та падіння, випробування та тріумф — це все є в спортивній скарбничці угорського професійного спорту.
Джерела: epa.niif, tudasbazis.sulinet, rubicon, dehir, ujkor, sportmuzeum.