У ХІХ столітті почалася темна смуга в історії Будапешта. Місто спустошила холера, забравши тисячі життів. З цією хворобою намагалися боротися різними способами, але вона все одно продовжувала поширюватися. Відомо, що холера кілька разів з’являлася через 10-15 років, і лише після 1893 року назавжди зникла. Докладніше про це на ibudapest.
Поява холери у Будапешті: чому швидко поширювалася і звідки прийшла?
1872-1873 роки стали знаковими для мешканців Будапешта і назавжди увійшли до історії. Тоді відбулося об’єднання міст — Пешта та Буди, які розташовані на протилежних сторонах Дунаю. Таким чином з’явилася назва Будапешт, яку отримала угорська столиця. Також у ті роки відбулася ще одна подія: місто постраждало від епідемії холери.
Причиною її появи стала антисанітарія. У ХІХ столітті значно збільшилася кількість місцевого населення. Люди жили у переповнених квартирах без належних санітарно-гігієнічних умов: водопровід та каналізація були розкішшю. Така сама катастрофічна ситуація була з адміністративними будівлями: у місті практично не було лікарень та аптек.
14 вересня 1872 року захворювання було вперше зафіксовано в Угорщині. Раніше воно було виявлено на території монархії в Галичині, куди прийшло із Росії. Представники міської влади знали про це. Вони намагалися запобігти появі холери в Будапешті, наприклад, наказали зупинити рух військ та місцевого населення за кордон, але всі спроби виявилися даремними.
Боротьба з епідемією: лікування, наслідки та рішення міської влади
Поява холери у Будапешті не стала несподіванкою для місцевих жителів. Влітку 1872 року міська влада наказала встановити нагляд за ринками, дезінфікувати колодязі і каналізації та проінформувати населення про народні засоби проти холери. Також були створені комітети оборони та районні підкомітети, призначені для дезінфікування квартир та інших місць знаходження заражених.
1 листопада 1872 року було виявлено 5 хворих на холеру. Через кілька днів їх було вже 30. За місяць епідемія швидко поширилася по всьому Будапешту. Холера спустошила місто двома хвилями: перша відбулася 18 жовтня 1872 року, а наступна у березні 1873 року.
Лікарі лікували хворих за межами міста у спеціальних холерних лікарнях. Інформацію про нових пацієнтів записували на бланках. Спеціально для них було розміщено 80-100 ліжок у різних приміщеннях. Кількість хворих постійно зростала. Іноді лікарі не встигали всіх обслуговувати.
У приміщеннях, де були хворі, регулярно проходила дезінфекція. Лікарі лікували їх ліками, робили медичні аналізи та компреси, знижували температуру тіла, усували судоми. Незважаючи на це, самопочуття деяких хворих на холеру різко погіршувалося і вони вмирали тяжкою смертю.
Більшість випадків зараження холерою було виявлено у бідних та густонаселених районах Будапешта. Через антисанітарні умови в будинках захворювання стрімко поширювалось і заражало людей. Багато хто з них помирав у своїх квартирах і навіть на вулицях. Тим часом міська влада здійснювала контроль за діяльністю комітетів оборони та районних підкомітетів, лікарень та зміною епідеміологічної ситуації в країні.
За 2 роки холера забрала тисячі життів людей дорослого віку. Серед молоді та дітей смертельних випадків було значно менше. Згідно зі статистикою, у 1872-1873 роках померло на 8278 осіб більше, ніж за попередні роки. Наприкінці 1873 року темпи захворюваності на холеру поступово знижувалися. Цьому сприяло лікування у лікарнях та дезінфекція приміщень та вулиць.
Коли в Будапешті більше не було виявлено нових випадків зараження, міська влада зайнялася проведенням нових реформ з метою запобігання появі епідемій у майбутньому. Наприклад, було ухвалено рішення про будівництво нових лікарень, призначених для лікування хворих людей на інфекційні захворювання. Також було оголошено про будівництво 3 нових державних медичних закладів. А ще протягом наступного десятиліття у Будапешті відбувалося будівництво каналізацій та водопровідної мережі.