Єва Мартон — одна з найвідоміших оперних співачок Угорщини, чия кар’єра розпочалася в Будапешті та невдовзі здобула світове визнання. Бувши власницею потужного та виразного сопрано, вона підкорила сцени провідних оперних театрів Європи та Америки. Однак, попри міжнародний успіх, для Мартон завжди залишалися важливими її угорське походження та зв’язок із культурою рідного міста. Далі на ibudapest.eu.
Ранні роки та перші кроки у музиці
Єва Мартон (уроджена Єва Генріх) народилася в Будапешті 18 червня 1943 року. У цьому прекрасному місті пройшли її дитинство та юність. Майбутня зірка зростала в простій родині: батько працював шеф-кухарем у «Бристолі», а мати була домогосподаркою. У родині було троє дітей — у Єви були брат і сестра. Ніхто з близьких не займався музикою професійно, але ще з раннього віку Єва виявляла незвичайний інтерес до вокалу.
Першою наставницею юної співачки стала вчителька вокалу в школі. Вона закінчила музичну академію та була професійною музиканткою. Саме вчителька першою звернула увагу на красивий голос Єви й порадила почати заняття сольфеджіо з грою на фортепіано. У віці восьми років майбутня зірка самостійно прийшла до музичної школи. За словами артистки, її наполегливість і щирість розчулили директора навчального закладу, яка була однією з останніх учениць композитора Бели Бартока. Вона допомогла дівчинці засвоїти головні життєві уроки: завжди допомагати людям, чесно висловлювати свою думку та підтримувати талановитих людей.
У дитинстві Єва грала на піаніно двічі на тиждень, паралельно займалася сольфеджіо та брала уроки вокалу. Голос дівчинки відзначався кришталевою чистотою та фа третьої октави, проте в якийсь момент тимчасово зник. Єва захопилася спортом і навіть стала членом молодіжної збірної з волейболу. Через рік голос повернувся, але вже в вужчому діапазоні. Співачці довелося докласти чимало зусиль, щоб відновити його.
У шкільні роки Єва активно займалася самоосвітою. Майбутня зірка обожнювала читати. Щотижня вона приносила додому з бібліотеки не менше дев’яти нових книжок. Після закінчення школи Єва Мартон спробувала вступити до Музичної академії Ференца Ліста, але її не прийняли. Протягом кількох місяців вона готувалася заново. Завдяки цій інтенсивній підготовці дівчина стала студенткою академії. На той момент їй було 19 років.
Дебют Єви Мартон відбувся на сцені Угорської державної опери у 1968 році, коли вона виконала партію Шамаханської цариці в опері Римського-Корсакова «Золотий півник». У цьому оперному театрі, розташованому в самому серці Будапешта, молода співачка поступово набиралася досвіду та відточувала майстерність, виконуючи як другорядні, так і більш помітні партії.
Міжнародний прорив та визнання
Шлях Єви Мартон на світові сцени був стрімким. У 1972 році її талант помітив Крістоф фон Донаньї, який запросив співачку дебютувати у Франкфуртській опері в ролі графині у «Весіллі Фігаро». Того ж року вона виконала партію Матильди в опері Россіні «Вільгельм Телль» у Флоренції під керуванням Ріккардо Муті. Після цього оперна діва повернулася до Будапешта, щоб заспівати Одабеллу в «Аттилі» Верді. Уже наступного року Мартон з’явилася перед публікою Віденської державної опери в партії Тоски — цей дебют став одним із ключових моментів її ранньої кар’єри.
У наступні роки географія виступів співачки швидко розширювалася. У 1977 році вона з’явилася на сцені Гамбурзької державної опери в ролі Імператриці у «Жінці без тіні» Ріхарда Штрауса та дебютувала в Сан-Франциско, де виконала Аїду Верді. Рік по тому Мартон уперше виступила в міланському театрі Ла Скала в партії Леонори в «Трубадурі», а у 1979 році — у Ліричній опері Чикаго, де заспівала Маддалену в «Андре Шеньє» Джордано. Кожне з цих виконань зміцнювало репутацію угорської співачки як оперної діви з потужним голосом і яскравою драматичною індивідуальністю.
Особливе місце в кар’єрі Мартон зайняли партії в операх Ріхарда Вагнера. Дебют у Метрополітен-опера відбувся у 1976 році, де співачка виконала партію Єви в «Нюрнберзьких мейстерзінгерах». Незабаром, на Байройтському фестивалі 1977–1978 років, вона співала Єлизавету та Венеру в «Тангейзері». У 1982 році Мартон повернулася до Метрополітен-опера, знову в «Тангейзері», і це виконання стало знаковим. Критики The New York Times назвали її «новим значущим драматичним сопрано в оперному світі», відзначивши бездоганний тембр, виняткову вокальну витривалість і природний акторський інстинкт.
Відтоді Єва Мартон міцно асоціюється з вагнерівським репертуаром. Вона часто виконувала партію Брунгільди в «Кільці нібелунгів»: спершу в Сан-Франциско (1982–1985), потім у Чикаго під керуванням Зубіна Мети (1996). У 1998 році співачка знову звернулася до Вагнера — у постановці «Лоенгрін» в Гамбурзі, де виконала партію Ортруди.
«Турандот нашого часу»
Однією з найяскравіших сторінок кар’єри Єви Мартон стала її робота над головною партією в останній опері Пуччіні «Турандот». Дебют відбувся у 1983 році на сцені Віденської державної опери, і відтоді співачку стали називати «Турандот нашого часу». Ця роль відкрила перед нею двері найбільших оперних театрів світу: Метрополітен-опера в Нью-Йорку, Ла Скала в Мілані, Арена ді Верона, Сан-Франциско, Чикаго, Барселона, Х’юстон, Вашингтон. Мартон також виконала «Турандот» у шести різних телевізійних і відеозаписах, включно з постановками під керуванням Гарольда Прінса та Франко Дзеффіреллі. Вона двічі записувала цю оперу для студій CBS і RCA під керівництвом Лоріна Маазеля та Роберто Аббадо.
Окрім «Turandot», Єва Мартон створила дивовижну галерею героїнь. Її вокальні дані та драматична переконливість зробили співачку популярною не лише на сцені, а й на телебаченні. Вона брала участь у повних постановках «Tannhäuser», «Lohengrin», «Il Trovatore», а також «Tosca», «La Gioconda», «Elektra», «Andrea Chénier» та «Die Frau ohne Schatten». Ці записи, доступні на відео та DVD, дозволили глядачам усього світу познайомитися з її творчістю.
Єва Мартон стала однією з найчастіше записуваних оперних артисток сучасності. У її дискографії понад двадцять повних записів опер, концертів і альбомів, зокрема «La Gioconda», «Andrea Chénier», «Fedora», «Turandot», «Tosca», «La fanciulla del West», «Bluebeard’s Castle», «Viola», «Salome», «Lohengrin», «Der Ring des Nibelungen» під керівництвом Бернарда Гайтинка та багатьох інших.
Серед важливих подій кар’єри співачки варто виділити виступи в «Elektra» в Лондоні, концертне виконання «Turandot» перед 15 000 глядачами у Palau Sant Jordi в Барселоні, партії Брунгільди у «Die Walküre» та «Siegfried» у Чикаго під керівництвом Зубіна Мети, а також численні гала-концерти в Південній Америці. У 1999 році Єва Мартон виступила на сцені Великого театру, виконавши Юдіт у прем’єрному виконанні опери Бели Бартока «Bluebeard’s Castle».
Її «Турандот» стала еталоном сильного драматичного сопрано. Ця роль, у якій поєдналися потужність, тонка акторська майстерність і віртуозне володіння голосом, відображає унікальний талант Єви Мартон, який зробив її однією з найвидатніших оперних співачок сучасності.
Особисте життя
Особисте життя Єви Мартон тісно переплелося з її творчою кар’єрою. Доленосна зустріч з майбутнім чоловіком відбулася в ніч на 7 липня 1963 року. Красуню Єву в короткій зеленій спідниці та з волоссям до сідниць привезли до лікарні з підозрою на апендицит. Молодий лікар Золтан швидко визначив, що дівчину турбували спазми в шлунку, і призначив лікування. Тоді вони розмовляли півтори години так, ніби знали одне одного вже багато років. Золтан шалено сподобався Єві — він став першим чоловіком у її житті. Співачку вражали його впевненість у собі та вміння розуміти людей.
Золтан, майбутній наставник і супутник життя співачки, любив музику, хоча сам не вмів співати. При цьому він добре розумів, чого вимагає шлях до світової слави, і завжди підтримував Єву. Їхній союз будувався на довірі та взаємній підтримці. Золтан брав на себе всі організаційні та адміністративні питання, звільняючи кохану для творчості та репетицій.
У 1965 році пара одружилася, а через рік у них народився син. Молода сім’я жила скромно — у кімнаті розміром п’ять на чотири метри, проте це не заважало закоханим будувати кар’єру та здійснювати плани за кордоном. У 1968 році на сімейному обіді Золтан заявив, що до 1981 року зробить Єву світовою зіркою. Батьки тоді дивилися на молодого чоловіка з недовірою, але Єва йому повірила. Золтан добре усвідомлював, що для досягнення поставлених цілей їм доведеться залишити рідну Угорщину. У 1972 році Єва з сином отримали візу до Німеччини. Вони взяли з собою лише найнеобхідніше: дві валізи, 50 марок і величезне бажання заявити про себе на міжнародній сцені.
Золтан продовжував поєднувати медичну кар’єру з підтримкою співачки. Він допомагав Єві розв’язувати організаційні питання та супроводжував її в перших міжнародних поїздках, піклувався про здоров’я співачки та підтримував у складних ситуаціях. Їхній союз був не лише особистим, а й професійним — разом вони крок за кроком будували кар’єру Єви.
У 1974 році в пари народилася дочка Діана. Вже у 1975 році Єва виступила в соборі Святого Патрика в Нью-Йорку, після чого її запросили до Метрополітен-опера. Попри високу зайнятість, для пари завжди на першому місці були сімейні цінності. Єва та Золтан вміли знаходити баланс між кар’єрою та сімейним життям, створюючи для дітей атмосферу турботи й стабільності. Подружжя разом уже понад 60 років.
Чим зараз займається Єва Мартон?
Єва Мартон залишається однією з найвпливовіших постатей у світі оперного мистецтва. Останні роки співачка зосередилася на педагогічній та організаційній діяльності. Від 2005 року вона очолює кафедру вокалу в Музичній академії імені Ференца Ліста в Будапешті, а від 2006 року є професоркою. Під її керівництвом кафедра стала одним із провідних навчальних підрозділів Угорщини, готуючи молодих оперних виконавців, багато з яких успішно будують міжнародну кар’єру.
У 2024 році за підтримки Угорської державної опери було відкрито Міжнародний оперний студійний центр імені Єви Мартон. Цей проєкт надає молодим співакам можливість професійної підготовки, сценічної практики та інтеграції в міжнародну оперну спільноту. Центр став важливою платформою для обміну досвідом між початківцями та визнаними майстрами сцени.
Окрім педагогічної роботи, Єва Мартон активно бере участь у міжнародних вокальних конкурсах. У 2014 році вона заснувала власний оперний конкурс у Будапешті, подібний до конкурсу Олени Образцової. Крім того, оперна діва регулярно входить до складу журі престижних міжнародних змагань.
Співачка підтримує зв’язки з провідними оперними театрами світу та бере участь у різноманітних культурних проєктах. Єва Мартон по праву залишається еталоном вокальної та педагогічної майстерності, продовжуючи впливати на міжнародну оперну сцену й надихати нові покоління виконавців.
Джерела: