Морозиво — улюблений заморожений десерт дітей і дорослих. У кожному угорському місті є своя історія появи цього смаколика, і Будапешт не виняток із правил. Ще за часів турецького правління східні торговці готували крижані напої з фруктових соків, а потім у XVIII столітті іммігранти з північної Італії почали робити солодощі, схожі на морозиво. Про те, як у столиці Угорщини з’явилося морозиво, і яким воно було, поговоримо детальніше тут ibudapest.eu.
Спочатку були заморожені фрукти
Історія морозива налічує тисячі років. Все починалося із заморожених фруктів, які вживали ще в давнину, проте виробництво і поширення морозива припало переважно на XVIII століття. В Угорщині воно в різних видах зустрічалося з 1780-х років. Граф Йозеф Гваданьї був одним із тих, хто першим повідомив про виробництво морозива в Будапешті. Про це він написав у своїй праці «Поїздка сільського нотаріуса в Буду», виданій у 1790 році. У той час охолоджувальні солодощі найчастіше називали ньялат або морозна. Слово морозиво вперше з’явилося в 1844 році.
Перший у світі кіоск морозива відкрив Франческо Прокопіо деї Кольтеллі в 1672 році. Це сталося після того, як іспанський лікар Блазіус Віллафранка виявив, що якщо додати в лід селітру, то він довго зберігатиме заморожений стан. Це і було відкриттям основи приготування морозива. Згідно з іншими джерелами, Катерина Медічі відвезла рецепт Кольтеллі до Парижа. Однак достеменно відомо, що в італійській кулінарній книзі, виданій у 1775 році, вже містився рецепт морозива під заголовком «De sorbetti».
У Пешті морозиво з’явилося в продажу у 1782 році. Саме тоді кондитер Петер Фішер відкрив свій перший у місті знаменитий кіоск на нинішній площі Vörösmarty.
Легендарний кіоск Фішера
Фішер з’явився на світ 9 лютого 1801 року в Пешті. Спочатку він працював помічником у місцевого кондитера Тролля, далі пройшов стажування в Бадені й служив у Відні у графа Ференца Дауна. Після цього придбав кондитерську на вулиці Uri. 8 листопада 1823 року, отримавши дозвіл міської ради, відкрив власну справу.
В Будапешті Фішер представив морозиво якраз у той період, коли тривав розвиток і будівництво міста. Професіоналізм, не характерний для місцевих кондитерів, став основою успіху. Про самостійність і прагнення до заробітку свідчить той факт, що він першим звів портальну каплицю перед своєю крамницею в Пешті у 1823 році, яка привертала увагу людей. На ній в овальному полі була зображена богиня Геба, яка розливає нектар олімпійським богам. У 1837 році його кондитерська переїхала на площу Szervita.
У 1840 році Петер звернувся до міської ради знову, цього разу він просив побудувати критий кіоск, навпроти своєї кондитерської, який працюватиме виключно влітку. Дозвіл дали й почалося будівництво. Незабаром відбулося відкриття кіоску під назвою «Hebe kioszkja». Морозиво продавалося в іменних контейнерах. Асортимент складався з 12 видів морозива, найпопулярнішим було гранатове, рецепт якого зберігався в таємниці. Під кіоском завжди стояла велика черга. У 1842 році Іштван Сечені відвідав його особисто цілих 16 разів. Також частими гостями кіоску були політики, аристократи, художники та мандрівники.
Фішер пішов з життя в 1843 році, а його спадкоємці взяли бізнес у свої руки й управляли ним, поки він не збанкрутував у 1866 році. На той час в Будапешті в кондитерській Генріка Куглера і ресторані Бели Дрешлера також почали продавати морозиво. У першій половині XIX століття в колишньому трактирі «Фортуна» в районі Будайської фортеці покупцям пропонували ласощі «іспанські булочки» – попередники сьогоднішнього морозива в ріжку.