Еміль Жербо — це людина, яка була справжнім новатором у кондитерському мистецтві. Завдяки своїм солодким шедеврам, він швидко зміг завоювати серця будапештців. А також талановитий власник шоколадної фабрики легко заявив про себе та здобув високу репутацію в усьому світі, пише ibudapest.eu.
Знайомство, яке вирішило майбутнє
З’явився на світ Еміль у 1854 році в місті Каруж, Швейцарія, у сім’ї кондитерів, тож зовсім не дивно, що хлопець обрав для себе саме цю галузь. Незабаром виявилося, що він не помилився, бо перевершив майстерність своїх предків. Кондитерських основ юнак навчався у свого батька, а потім почав набиратися досвіду, працюючи в різних великих містах. Дуже швидко Емілю вдалося домогтися небувалого успіху, тільки уявіть, у 25-річному віці він відкрив свій перший магазин у Сент-Етьєн.
У 1882 році молодий, харизматичний, талановитий юнак познайомився з кондитером Генріком Куглером. Бувши хорошим фахівцем, Куглер робив безліч ласощів для угорської публіки: шоколад, печиво, цукерки. Але також його ім’я пов’язане з міньйонами, — солодкими ласощами, які з’явилися в Угорщині в 1870-х роках і які прикрашалися різними способами.
Генрік був власником невеликої кондитерської в Угорщині на площі Gizella (сьогодні Vörösmarty). Саме так Еміль і познайомився з Угорщиною, яку відвідав у 1884 році. Юнак був не лише вражений красою Будапешта і впевнений, що тут на нього чекає успіх, він переїхав жити сюди.
Тісне спілкування з Куглером допомогло йому стати професійним кондитером. Незабаром у бізнесі він зайняв місце свого вчителя. Ставши новим власником кондитерської, він запровадив низку інновацій і надав своїм солодким виробам унікального паризького колориту, який позитивно сприйняли угорські покупці. На той момент у Жербо працювало 60 помічників, 20 продавців і пакувальників, а також 5 постійних постачальників, працю яких він високо цінував.
У 1905 році Куглер помер, тож бізнес під назвою «Kugler Henrik utóda Gerbeaud» повністю перейшов у руки Еміля. У 1908 році він заснував асоційовану компанію з обмеженою відповідальністю.
Великі досягнення
Мало хто може похвалитися тим, що на його честь названо дуже смачний кондитерський виріб. Жербо — один із тих великих майстрів цього мистецтва, який не тільки створив багато делікатесів в Угорщині, а й дав своє ім’я дуже смачним солодощам. На честь нього було названо пиріг, залитий шоколадною глазур’ю і горіховим джемом. «Cat tongue» — випічка, яка за своєю формою нагадує котячий язик, також приписується йому, саме він познайомив угорців із цими ласощами в 1895 році.
Еміль Жербо накопичував успіх за успіхом, впроваджуючи безліч інновацій у виробництво, чим сприяв розвитку і конкурентоспроможності угорської кондитерської промисловості. Завдяки успіхам у бізнесі він зміг поступово збільшувати кількість співробітників. До нього приїжджали працювати кондитери з Європи. Володіючи професійною витонченістю, він прагнув зробити свою продукцію привабливою для покупців. Для цього використовував спеціальні пакувальні матеріали, яскраві подарункові коробки, які розробляв разом із відомими художниками.
Станом на 1895 рік на його шоколадній фабриці вже працювало 150 співробітників, і вона була яскравим прикладом тих підприємств, куди робітники ходили не тільки заробляти на життя, а й навчатися найрізноманітніших технологій виготовлення шоколаду, тортів і цукерок.
Роботу Еміля Жербо відзначили й визнали як вітчизняні, так і закордонні кондитери, а власник отримав безліч нагород. У 1885 році Еміль був нагороджений почесним сертифікатом майстерності на Національній генеральній виставці. У 1886 році в Будапешті він заснував ще одну фабрику і представив свої унікальні роботи на Всесвітній виставці у 1896 році. Там орендував павільйон і продемонстрував усім присутнім тонкощі професії. Своїми кондитерськими виробами він настільки сильно вразив публіку, що імператор Франц Йосиф I і його дружина Єлизавета відвідали його павільйон. Після закінчення презентації Еміля нагородили золотою медаллю і почесною грамотою. На знак визнання його заслуг, Жербо запросили як суддю на Всесвітню виставку в Парижі у 1900 році.
Розвиток сімейного бізнесу
У Еміля була чудова сім’я, любляча дружина Естер, з якою у них у шлюбі народилося 5 дітей, всі дівчатка. Протягом усієї кар’єри дружина була поруч із чоловіком і підтримувала його у всіх починаннях. Крім того, що Естер була домогосподаркою і займалася вихованням дітей, вона брала активну участь у великому бізнесі. Наприклад, активно спілкувалася зі співробітниками й допомагала їм навчатися.
Еміль і Естер щиро хотіли підтримати кондитерів-початківців, у яких вбачали великий талант, тому в 1909 році заснували фонд зі стипендією. Щороку фонд обирав одного найкращого студента, який досяг успіху в кондитерській справі, виготовленні шоколаду, цукерок. Йому пропонувалася навчальна поїздка за кордон для професійного навчання.
Націоналізація завдала дуже великого удару по сімейному бізнесу. Починаючи з 1914 року, підприємства зазнали дуже великих збитків, а початок війни приніс непоправної шкоди. Фабрики Жербо потерпали від нестачі товарів і сировини, змінилося і становище працівників. Попри воєнні руйнування, кондитерська справа вижила, але в 1919 році знову занепала. Адже тоді всі фабрики Жербо націоналізували.
Це означало кінець десятиліть роботи талановитого кондитера, адже з цього моменту підприємства більше не носили його імені. Згодом він знову отримав свої володіння, але так і не зміг керувати ними, бо 8 листопада 1919 року пішов із життя. Після смерті легендарного кондитера його дружина продовжила розвивати сімейний бізнес.
Правильний підхід, використання інновацій, добрий характер Еміля Жербо зробили його легендою в кондитерській справі. Його професійний успіх ґрунтувався на уважному ставленні та суворому контролі якості. Одна з кондитерських Жербо працює досі в Будапешті на площі Vörösmarty.