Ігнац Земмельвейс — угорський лікар і новатор, ім’я якого назавжди пов’язане з порятунком тисяч життів. Його відкриття в галузі гігієни та боротьби з післяпологовими інфекціями стали справжнім проривом у медицині XIX століття. Але шлях до визнання був нелегким. Земмельвейс зіткнувся з нерозумінням, критикою та особистими трагедіями. Розповімо історію життя цього лікаря, про його величезний внесок у медицину, а також поділимося цікавими фактами про цю видатну особистість. Далі на ibudapest.eu.
Ранні роки та освіта
Ігнац Земмельвейс народився 1 липня 1818 року в Будапешті, у родині угорських євреїв. Його дитинство пройшло в атмосфері поваги до знань і наполегливої праці. Батьки підтримували прагнення сина до навчання, що стало міцною основою для його майбутньої кар’єри. З юних років Ігнац виявляв живий інтерес до природничих наук і медицини, надихаючись великими досягненнями свого часу.
Освіта Земмельвейса розпочалася в Угорщині. Після закінчення середньої школи у 1835 році він вступив на дворічний курс вільних мистецтв у Пештському університеті, а пізніше, підкоряючись бажанню батька, подав документи на юридичний факультет Віденського університету.
Проте вже того ж 1837 року майбутній медик перевівся на медичний факультет. Через рік він повернувся до медичного факультету Пештського університету, одночасно відвідуючи лекції у Відні. У 1844 році Ігнац захистив докторську дисертацію з ботаніки та отримав сертифікат акушера. У 1845 році він став доктором хірургії.
Погляди Ігнаца Земмельвейса на гігієну та профілактику захворювань почали формуватися ще під час навчання. Згодом вони докорінно змінили уявлення про післяпологові інфекції. Прагнення лікаря до наукової істини та турбота про пацієнтів заклали основу для майбутніх відкриттів, завдяки яким він увійшов в історію як рятівник багатьох матерів.
Робочі роки та перші відкриття
Після закінчення Віденського університету в 1844 році Ігнац Земмельвейс почав працювати асистентом у Першій пологовій клініці при Віденській загальній лікарні. Саме тут він зіткнувся з лячною реальністю, яка змінила все його життя. У клініці, де практикували майбутні лікарі, рівень смертності від родильної гарячки (післяпологової лихоманки) був катастрофічно високим — до 30% породіль помирали з невідомої причини. Водночас у сусідній Другій клініці, де пологи приймали акушерки, смертність була значно нижчою.
Земмельвейс не міг залишатися байдужим до щоденних трагедій. Молодий лікар почав вести спостереження та аналізувати відмінності між двома відділеннями. Переломним моментом стала смерть його близького друга, патологоанатома Якоба Коллечки, який заразився під час розтину від запалення, схожого на родильну гарячку. Це стало для Земмельвейса одкровенням: він уперше запідозрив, що «невидима смерть» передається від мертвих тіл до живих жінок — через руки лікарів, які після розтинів йшли приймати пологи, не дотримуючись елементарних правил гігієни.
Так народилася гіпотеза, що випередила свій час: причина масових смертей криється у відсутності дезінфекції. Земмельвейс наполіг на обов’язковому митті рук у розчині хлорного вапна перед кожним оглядом породіль. Результати не змусили себе чекати — рівень смертності різко знизився. Це стало першим доказом його теорії, яка, однак, зустріла жорсткий опір з боку медичної спільноти. Цікаво, що подібна практика згодом почала впроваджуватися і в першій державній лікарні в Будапешті.
Переслідування з боку колег
Гіпотеза Земмельвейса не знайшла швидкого визнання. Ба більше, його ініціатива викликала бурю обурення й навіть насмішок. Консервативна медична спільнота не хотіла визнавати, що саме вони могли бути причиною смерті десятків тисяч жінок. Керівник клініки, доктор Йоганн Кляйн, не лише відмовився підтримати реформи, але й заборонив Земмельвейсу публікувати статистику успіхів. У результаті він навіть звільнив Ігнаца, сприйнявши його звіти про смертність як особисту образу та донос.
Земмельвейс намагався боротися. Він писав листи провідним європейським лікарям, виступав на медичних конференціях, публікував праці й навіть за власні кошти організовував курси з навчання методу антисептики. У 1861 році він видав монографію «Етіологія, сутність і профілактика родової гарячки», у якій докладно виклав свої висновки. Але книга не справила очікуваного ефекту: колеги й далі ігнорували або відкидали його ідеї.
Особливо трагічним був випадок з німецьким лікарем Густавом Міхаелісом — одним із небагатьох, хто прийняв метод Земмельвейса. Він запровадив антисептичні заходи та різко знизив смертність у своїй практиці. Однак усвідомлення того, що багато його попередніх пацієнток померли через застарілі методи, призвело Міхаеліса до відчаю. У 1848 році він наклав на себе руки. Цей випадок ще більше переконав Земмельвейса у своїй правоті та в байдужості медичної еліти.
Так, попри очевидні успіхи, за життя Ігнаца Земмельвейса його метод не отримав належного визнання. Сліпе слідування традиціям, авторитет лікарської касти та страх перед визнанням помилок — усе це обернулося трагедією як для самого Земмельвейса, так і для тисяч жінок, чиї життя можна було врятувати.
Кохання Ігнаца Земмельвейса
За всім науковим запалом і драмами в професійній сфері в Ігнаца Земмельвейса була й світла, зворушлива сторона життя — його кохання та родина. У 1857 році він одружився з 18-річною Марією Вайденгофер. Попри різницю у віці (на той момент йому вже було за 30), їхній шлюб виявився справді щасливим. Марія була віддана чоловікові, попри дедалі більше нерозуміння, з яким він стикався з боку наукової спільноти.
У пари народилося п’ятеро дітей, але, як це, на жаль, нерідко траплялося у XIX столітті, двоє з них померли в дитинстві. Ця втрата стала тяжким ударом для Земмельвейса, адже все його професійне життя було присвячене боротьбі за здоров’я матерів і новонароджених. Смерть власних дітей він переживав особливо болісно, відчуваючи свою безсилість у цій особистій трагедії.
Усі ці життєві випробування вплинули на психічний стан Земмельвейса. Постійна боротьба з консервативною медичною системою, переслідування, відсутність визнання, а головне — усвідомлення того, що його відкриття могло б урятувати тисячі життів, але ігнорується, — усе це призвело його до тяжкого нервового виснаження.
Він став запальним, схильним до різких перепадів настрою, усе частіше вступав у конфлікти та часом навіть публічно звинувачував колег у вбивствах. Суспільство не розуміло, що за цим стояла не злість, а відчай людини, якій не давали рятувати життя.
Єдиним тихим островом стабільності залишалася його родина. Дружина намагалася підтримувати Земмельвейса, як могла, але навколишній світ ставав для нього дедалі ворожішим.
Останні роки та смерть Земмельвейса
Попри важливість відкриттів Ігнаца Земмельвейса, його життя завершилося трагічно. Відторгнення колег, відсутність визнання та постійні насмішки підірвали його психічний стан. З кожним роком лікар ставав усе більш замкненим, дратівливим, схильним до різких висловлювань. Він болісно переживав той факт, що жінки продовжують помирати, а медична спільнота й далі ігнорує просту, очевидну істину — що руки лікаря мають бути чистими.
На тлі постійного тиску у Земмельвейса почали з’являтися ознаки психічного розладу. Існують версії, що він страждав на ранню форму хвороби Альцгеймера або нейросифіліс. Родичі, стурбовані його станом, ухвалили важке рішення — помістити його до психіатричної лікарні.
У 1865 році, коли Земмельвейсу було лише 47 років, його обманом доправили до віденського притулку для душевнохворих. Там він намагався втекти, але був побитий персоналом і, як вважається, отримав зараження крові через погано оброблені рани. Через два тижні, у повній ізоляції, він помер від сепсису.
Цікаві факти з життя Земмельвейса
Життя Ігнаца Земмельвейса, попри трагічні та героїчні сторінки, містить чимало дивовижних і навіть курйозних моментів, що розкривають його особистість із неочікуваного боку.
Так, Земмельвейс ледь не став юристом. Перш ніж присвятити себе медицині, він вивчав право у Віденському університеті. Проте юридична кар’єра не захопила його. Він відчув потяг до науки й вирішив змінити напрям на медицину — це стало доленосним вибором.
Відкриття Земмельвейса стало можливим завдяки трагедії — смерті його друга Якоба Коллечки після розтину. Це підштовхнуло угорського медика до гіпотези про зв’язок між відсутністю гігієни та смертністю породіль. Багато хто вважає, що якби не цей випадок, відкриття могло бути відкладене на кілька років.
Ігнац Земмельвейс вирізнявся не лише наполегливістю, а й вкрай прямолінійним характером. У листах до колег він називав їхні дії «вбивствами», якщо вони відмовлялися мити руки. Така різкість зіграла з ним злий жарт — колеги сприймали його не як новатора, а як скандаліста.
Цікаво, що справжнє визнання до лікаря прийшло лише через десятиліття. У 1906 році у Відні був встановлений пам’ятник Земмельвейсу. Пізніше його ім’ям назвали вулиці, клініки, університети, а також міжнародні медичні премії. На його честь названо астероїд — 4170 Semmelweis.
Прах лікаря зберігається в стіні будинку, де він народився. У Музеї історії медицини Земмельвейса представлена репліка його черепа.
Вплив Земмельвейса на науку
Вклад Ігнаца Земмельвейса в медицину неможливо переоцінити. Він став одним із перших, хто довів необхідність асептики та антисептики — тобто стерильності під час медичних процедур. Сьогодні це — правило номер один у кожній операційній та пологовій залі. Його ідеї стали основою подальших відкриттів таких гігантів, як Джозеф Лістер і Луї Пастер.
Сучасна епідеміологія, інфекційна медицина, хірургія — усі ці галузі спираються на принципи, які колись висміювали. Миття рук для лікаря стало таким же природним, як постановка діагнозу. А коли у XXI столітті людство зіткнулося з пандемією, гігієна знову вийшла на перший план — і ім’я Земмельвейса знову зазвучало в багатьох наукових колах як ім’я людини, що випередила свій час.
Він став символом наукової правди, яку не завжди готові приймати, і прикладом того, як одна ідея, підкріплена наполегливістю й совістю, може змінити хід історії, навіть якщо її автору не судилося побачити перемогу за життя. Піонерську роль Земмельвейса у відкритті та впровадженні асептики визнали лише після його смерті.
Не дивно, що про цього лікаря було знято художні та документальні фільми. Один із них — «Ігнац Земмельвейс — рятівник матерів», доступний онлайн, показує, наскільки трагічною була його доля. Також існує кілька інших біографічних стрічок, включаючи фільм «Ігнац Земмельвейс». У цих картинах показано боротьбу одного лікаря проти невігластва, байдужості та системи.
Джерела:
- http://semmelweis200.hu/semmelweis-ignac-elettortenete/
- https://welovebudapest.com/cikk/2023/12/19/budapest-semmelweis-ignac-elete-halala-film/
- https://wmn.hu/kult/62911-tebolydaban-halt-meg-kegyetlen-korulmenyek-kozott-semmelweis-az-anyak-megmentoje–hogy-tortenhetett-ez
- https://www.arcanum.com/hu/online-kiadvanyok/Lexikonok-magyar-eletrajzi-lexikon-7428D/s-778D5/semmelweis-ignac-fulop-77A9A/
- https://goodwill.hu/semmelweis-ignac-1818-1865/?srsltid=AfmBOoqOpn1iyJcKmQKJt1q_2uAiqQ8XxpQdXhn_hZjXPRr_5YipCGCy
- https://livrezon.com/publication/kak-ignac-zemmelveis-spas-milliony-jiznei
- https://welovebudapest.com/cikk/2023/12/19/budapest-semmelweis-ignac-elete-halala-film/
- https://semmelweis.hu/az-egyetemrol/az-egyetem-tortenete/semmelweis-ignac/