Ім’я Ласло Паппа відоме далеко за межами Угорщини. Він триразовий олімпійський чемпіон із боксу, професійний тренер. Домогтися успіху в спорті чоловік зміг завдяки своєму сильному характеру і правильно розставленим пріоритетам пише ibudapest.eu.
З дитинства у спорті
З’явився на світ Ласло Папп 25 березня 1926 року в Будапешті. Його батько працював водієм автомобіля і невдовзі став власником бакалійної крамниці. Маленький Ласло постійно допомагав мамі, він ходив із нею по товар, а рано вранці, перед тим як іти до школи, розносив покупцям молоко та круасани.
Батько вчив хлопчика грати на скрипці, а також часто брав із собою на боксерські матчі, у свій час навіть сам ходив на тренування з боксу. Після смерті голови сімейства Ласло закинув заняття, і зайнявся футболом, в якому домігся великого успіху. Якось разом із друзями Папп вирушив до спортзалу, щоб спробувати себе в боксі, але на першому тренуванні його так побили, що він втратив інтерес до цього виду спорту.
Після закінчення Другої світової війни 19-річний Папп знову спробував займатися боксом. Незабаром його талант визнав тренер Іштван Фехер, а зустріч із Жигмондом Адлером визначила подальше життя юнака. Між Адлером і Ласло зав’язалася міцна дружба, яка привела їх до всесвітньої популярності.
Свої перші поєдинки Папп провів за кордоном, де перемагав супротивників здебільшого нокаутом. 6 жовтня 1945 року, коли його суперник не зміг зіграти проти збірної “Bicsák” із Чепеля, Ласло кинули в бій керівники спортивного клубу “Vasutas”. Матч був припинений за ініціативи “Bicsák” у другому раунді, і Папп опинився на шляху до світової слави. Бій за боєм він все частіше вигравав нокаутом.
Перші поразки
Бувши олімпійським чемпіоном, боксер зазнав поразок лише 2 рази. І вся причина в тому, що він бився після хвороби й був непідготовленим належним чином. Тодішнє спортивне керівництво всіма силами змушувало Паппа вийти на поєдинок, попри заборони його тренера і лікарів.
Вперше радянський Тайсин виявився кращим за Паппа на чемпіонаті Європи 1953 року у Варшаві. Попри те, що Ласло його вже перемагав до цього 2 рази. Вперше це трапилося в 1951 році на чемпіонаті світу серед студентів у Берліні та вдруге в 1952 році в Москві на зустрічі збірних команд СРСР та Угорщини.
Іншим боксером, який зміг здобути перемогу над Ласло Паппом, був поляк Тадеуш Петшиковський. У 1956 році за 2 місяці до Олімпійських ігор він у другому турі поклав на лопатки угорського боксера. Ласло не був розчарований поразкою, бо розумів, що після пневмонії його організм ослаб, та й він не тренувався перед зустріччю. Однак у півфіналі Олімпійських ігор у Мельбурні Папп проявив себе блискуче і легко переміг свого польського суперника. Варто зазначити, що в 1957 році на честь цього в Мельбурні було знято художній фільм під назвою “Nehéz kesztyűk”. Головним героєм цієї картини був Ласло Папп.
Розвиток боксерської кар’єри
У період з 1947 року по 1956 рік Ласло був членом національної збірної й 7 разів поспіль виграв чемпіонат Угорщини. У 1957 році боксер втретє здобув олімпійську перемогу і перейшов у професіонали з державною ліцензією, де виграв 11 з 29 своїх поєдинків нокаутом, 12 – за очками. Два поєдинки закінчилися в нічию, хоча, на думку багатьох експертів і ЗМІ, Папп у цих матчах був найкращим.
Свої “домашні” бої Ласло проводив у Відні, на стадіоні “Wiener Stadthalle”, оскільки не міг професійно боксувати в Угорщині. Сім’ї в прикордонних угорських містах, де було телебачення, могли дивитися його поєдинки, які активно транслювали австрійські канали. З 20 його боїв лише перемогу над данцем Крісом Крістенсеном показали телеглядачам в Угорщині.
Папп був дуже популярний в Австрії, де вважався своїм. Куди б він не приїжджав, його тут же оточували натовпи. У 1962 році Ласло став чемпіоном Європи серед професіоналів, і цей титул він відстояв 6 разів. Наприкінці 1964 року угорська комуністична державна влада змусила його завершити боксерську кар’єру, позбавивши шансу завоювати титул чемпіона світу. Як він не старався, все ж не зміг впоратися з цією несправедливістю. Все подальше життя цієї великої людини пройшло під забороною.
Зрозумівши, що на ринг він більше не зможе вийти, чоловік став тренером, відомим усьому світу на прізвисько Лачі Папп. Разом зі своїм другом дитинства Адлером вони розробили інноваційний метод тренувань. Від тих, хто хотів представляти угорські кольори у світі, вони вимагали завзятості, старань. Варто зазначити, що угорська збірна з боксу під керівництвом Ласло завоювала 2 срібні та кілька бронзових медалей. Крім цього, угорські боксери також здобули перемогу в кількох чемпіонатах Європи, посівши перші, другі та треті місця.
У 1992 році Ласло Папп вийшов на пенсію. Після цього він продовжив займатися улюбленою справою і відкрив власну школу боксу. Незабаром у зв’язку з відсутністю фінансування її довелося закрити. Далі Папп почав допомагати кільком клубам, але в 1996 році через хворобу він був змушений припинити тренерську діяльність.
16 жовтня 2003 року Ласло Папп помер. Його поховали в Будапешті на кладовищі Фаркашреті.
Джерела: papplaszlo.hu, hirosnaptar.hu.