Музей транспорту в Будапешті — це не просто колекція старовинних машин і локомотивів. Це жива хроніка історії угорського транспорту, яка відображає розвиток міського та залізничного сполучення, а також культурні й технологічні зміни в країні. Від перших карет до сучасних трамваїв і поїздів — музей пропонує подорож у часі, цікаву як фахівцям, так і пересічним відвідувачам. Його експозиції розкривають не лише технічні аспекти транспорту, а й соціальні, показуючи, як пересування впливало на життя міста та його мешканців. Далі на ibudapest.eu.
Що цікавого в музеї?
Музей транспорту в Будапешті займає особливе місце серед культурних та освітніх закладів Угорщини. Заснований як сховище історичних артефактів, пов’язаних із розвитком транспорту, заклад розповідає про те, як змінювалися способи пересування та комунікації в країні протягом останніх століть. Його експозиції охоплюють широкий спектр: від перших возів і карет XVIII–XIX століть до трамваїв, поїздів та сучасних транспортних засобів.
Музей демонструє не лише технічні досягнення, а й відображає соціально-економічні зміни, пов’язані з транспортною системою. Відвідувачі можуть побачити, як розвиток залізниць, міського транспорту та автомобільного руху впливав на життя мешканців Будапешта й усієї Угорщини. Завдяки освітнім програмам та інтерактивним виставкам музей є цікавим місцем як для фахівців, так і для широкої аудиторії, включно з учнями та туристами.
Заснування та ранні роки
Музей транспорту в Будапешті бере свій початок із Виставки тисячоліття 1896 року, що проходила в столиці Угорщини на честь тисячолітнього ювілею держави. Ця масштабна експозиція демонструвала досягнення країни в різних галузях — від військової справи до інженерії. Одним із ключових об’єктів виставки стала будівля, зведена для демонстрації транспортних технологій, включно із залізницями, судноплавством, гідротехнікою та мостобудуванням.
На залізничних коліях біля павільйону демонстрували найсучасніші вітчизняні локомотиви того часу, а також макети кораблів і мостів, численні фотографії. Сама будівля вражала масштабами: у кінці довгого павільйону розташовувався парадний зал заввишки 67 метрів, спроєктований Ференцом Пфаффом, відомим архітектором залізничних станцій того періоду. Спочатку павільйон планувався як тимчасовий, однак його значущість і унікальність зробили його об’єктом, який варто було зберегти.
Після завершення виставки директор музею Каетан Бановіц ініціював кампанію зі збереження будівлі та експонатів. Залізничні вагони повернули в експлуатацію, але більшість матеріалів і моделей зберегли та використали для інших цілей. Ці зусилля увінчалися успіхом. 1 травня 1899 року на базі колишнього Транспортного залу відкрився Музей транспорту. Він став одним із перших подібних закладів у Європі. Для порівняння: Німецький музей засновано лише 1903 року, а Віденський технічний музей — 1908-го. Таким чином, Будапешт випередив багато європейських столиць у створенні спеціалізованого транспортного музею.
Музей транспорту до Першої світової війни
До початку Першої світової війни Музей транспорту в Будапешті був відкритим вікном у світ інженерних досягнень та транспортної техніки. Відвідати його можна було лише у весняно-літній період — з 1 травня до кінця жовтня, за розкладом, обмеженим трьома, а згодом чотирма днями на тиждень: у понеділок, середу, п’ятницю і з 1910 року — ще й у неділю. Години роботи були суворо регламентовані: з 9:00 до 12:00 та з 14:00 до 18:00. Вхід до музею був безплатним, хоча відвідувачі могли придбати художні листівки на згадку. Усередині діяли суворі правила: заборонялося палити або входити із запаленою сигаретою, а парасольки й тростини треба було залишати у воротаря без оплати.
Експозиція була організована за тематичними відділами: залізниці, судноплавство, пошта, телеграф і телефон, автомобільний транспорт, а також різні допоміжні об’єкти, карти та фотографії. До 1910 року до цього списку додалася окрема тема — авіація, представлена скромним набором фотографій.
Найбільшу увагу приділяли залізниці, яка займала значну частину експозиції. Відвідувачі могли ознайомитися з картами, кресленнями, фотографіями, а також діаграмами та статистичними матеріалами. Музейна колекція включала численні моделі тунелів, мостів і стрілочних переводів, а також великий набір оригінального залізничного обладнання: рейки, сигнальні пристрої та навіть меблі. Особливу увагу привертали моделі залізничних вагонів у масштабі 1:5, виконані з дивовижною точністю. Вони відтворювали не лише зовнішній вигляд та інтер’єр вагонів, а й функціональні елементи, такі як ручки та замки, що давало змогу відтворити оригінальний об’єкт без креслень.
У розділі, присвяченому судноплавству, відвідувачі знайомилися з регулюванням Дунаю, різними типами суден, а також із картами, кресленнями та моделями. Колекція, присвячена пошті, телеграфу й телефону, а також дорогам загального користування та трамвайним лініям, включала значний обсяг виставкових матеріалів, зокрема моделі мостів і трамваїв. Розділ авіації в ті роки був скромним, проте вже натякав на майбутнє розширення експозиції з розвитком нових технологій.
Іншими словами, музей до Першої світової війни являв собою ретельно організоване зібрання знань і техніки, що дозволяло відвідувачам буквально «зануритися» в транспортне минуле Угорщини та ознайомитися з інженерними досягненнями того часу.
Музей транспорту в роки Другої світової війни та після
У роки Другої світової війни Музей транспорту в Будапешті зберігав свою репутацію багатої та ретельно організованої колекції. Скляні вітрини з різьбленими рамами стояли щільно одна до одної, немов ряди солдатів, а на стінах висіли карти, картини, креслення та графіки. Експозиція була своєрідним переліком досягнень Угорщини у сфері транспорту та зв’язку на той час. Оскільки музей виник на основі Виставки тисячоліття, він поєднував у собі як сучасні досягнення, так і спогади про минуле й недавнє.
Однак у 1944 році музей припинив існування у звичному вигляді: дві бомби частково зруйнували значну частину колекції та саму будівлю. Протягом багатьох років доля музейних експонатів залишалася невизначеною, хоча ентузіасти й працівники робили все можливе для їхнього збереження.
Лише наприкінці 1950-х років було ухвалено рішення про відновлення занедбаного будинку. Купол, що був архітектурною гордістю первісної споруди, знесли, попри його конструктивну цінність, і музей перебудували у скромнішому стилі, відповідно до смаків того часу. Новий Музей транспорту відкрив свої двері 2 квітня 1966 року.
Підготовка постійної експозиції відображала прагнення закладу не лише зберігати експонати, а й стати центром дослідження історії транспорту. Це завдання збереглося й дотепер: музей регулярно представляє результати наукових досліджень як фахівцям, так і широкій публіці через тимчасові тематичні виставки та публікації.
У 1971 році Музей транспорту отримав статус національної установи. З 1970-х років він продовжував розширюватися, збільшуючи кількість організацій-членів та виставкових площ. У 1987 році центральну будівлю доповнили новим виставковим залом, що дало змогу повніше представити багату колекцію музею.
Сучасний стан музею та плани на майбутнє
У 2009 році було ухвалено рішення об’єднати Музей транспорту з Національним технічним музеєм. Це дозволило зібрати під однією егідою кілька важливих виставкових майданчиків угорської промислової та технічної спадщини й створити Угорський технічний і транспортний музей. У межах нового закладу продовжують діяти численні філії та колекції: колекція ливарного заводу Ганца Абрахама, електротехнічна колекція, технічна навчальна бібліотека, металургійна колекція в Мішкольці, хімічний музей у Варпалоті та музей алюмінієвої промисловості в Секешфегерварі.
Оновлений Музей транспорту приймав відвідувачів до 2016 року, коли будівлю знесли в межах масштабного міського проєкту Liget Budapest. Нині один із найстаріших у Європі музеїв історії техніки та транспорту перебуває на реконструкції, проте це не заважає прихильникам науки й інженерії знайомитися з його колекціями. До завершення будівництва нового приміщення відвідувачі можуть відвідувати тимчасові виставкові простори музею, які й далі радують публіку експозиціями, присвяченими транспорту, техніці та промисловій спадщині Угорщини.
Попри тимчасові труднощі, Музей транспорту зберігає своє значення як центр вивчення історії техніки, освітня платформа та культурний осередок, що привертає увагу і фахівців, і широкої аудиторії.
Джерела: