Важко уявити, що колись радіомовлення було невідомим поняттям. Задовго до його появи жителі Будапешта чекали на вихід новин ввечері або наступного ранку. Але завдяки вченому Тівадару Пушкашу нову інформацію про життя у місті змогли одночасно чути тисячі людей. Цікаво, що його винахід з’явився раніше, ніж перші радіостудії. Він мав незвичайну назву — «Телефонний вісник». Докладніше про нього на ibudapest.
Що таке «Телефонний вісник» і як він з’явився у Будапешті?
У ХІХ столітті угорська столиця Будапешт розвивалася швидкими темпами: будувалося багато будівель, відбувалася організація святкування тисячоліття незалежності та технічний прогрес. Слідом за телебаченням у місті з’явилося ще одне сучасне на той час джерело інформації — «Телефонний вісник». Це винахід, який повідомляв новини, прочитані в мікрофон через телефонну мережу. Така незвичайна технологія викликала неабиякий інтерес в угорців. В епоху стрімкого розвитку інновацій вона була профінансована та ліцензована з метою подальшого ефективного використання.
Ідея створення «Телефонного вісника» з’явилася у винахідника Тівадара Пушкаша 1881 року. Він був на концерті класичної музики в Парижі. Тоді вчений подумав, що було б добре, якби її могли почути сотні людей, а не тільки присутні в залі.
Для цього була потрібна служба зв’язку між різними об’єктами. Під час роздумів Тівадар вирішив використати вже існуючий телефонний зв’язок. Він був впевнений, що у нього все вийде, бо вже мав досвід роботи у телефонному бізнесі. Зокрема, започаткував центри телефонних послуг у різних європейських містах.
Розробка «Телефонного вісника» виявилася не складним завданням. У ході проведення експериментів Тівадар створив зв’язок між мікрофоном та телефонною мережею. Спеціально для цього він використовував телеграф, телефон та електронні носії інформації для передачі даних на великій швидкості. Таким чином кожен власник телефону незабаром зміг прослухати інформацію в будь-якому місці.
Після кількох разів успішного тестування роботи вісника Тівадар вирішив публічно про нього заявити на весь світ. У 1892 році він подав заявку на отримання патенту не тільки в Угорщині, а ще й в інших країнах: США, Англії, Німеччині, Мексиці та Австралії. Після цього нова послуга передачі новин була офіційно запущена 15 лютого 1893 року у Будапешті. Спочатку вона мала іншу назву — «Телефонна газета». Проте у зв’язку з поширенням великої кількості інформації через телефонні пристрої була перейменована на «Телефонний вісник».
Як працював «Телефонний вісник»?
Якщо до початку появи цього винаходу новини виходили на кілька годин пізніше подій, що відбулися, то потім все кардинально змінилося. З 1983 року тисячі мешканців Будапешта змогли одночасно отримувати актуальну інформацію за кілька хвилин після того, як вона з’явилася. При цьому було зовсім не важливо, де вони перебувають: удома, на фондовій біржі, у парламенті чи на вулиці. І більше не потрібно було чекати на випуск свіжих газет, які щодня виходили в різний час.
Телефонний вісник транслював інформацію про все, що відбувалося в Будапешті: проведення соціокультурних заходів, будівництво нових об’єктів, вибори, свята, наукові відкриття, інновації, стан економіки та багато іншого.
Редакція інформаційної служби, яка збирала новини та передавала через телефонну мережу, яка була розташована за адресою: вулиця Мадьяр, 6 у Будапешті. Надання такої послуги було платне — 1,50 угорських форинтів на місяць. Для більшості угорців ця вартість була доступною. Вони дуже зацікавилися телефонним вісником, коли про нього стало відомо у місті. З того часу прослуховування новин про актуальні події стало частиною їхнього повсякденного життя. Попит на газети з часом знизився, а телефонний вісник став новим популярним джерелом громадського інформування.
Ліцензування нового інформаційного винаходу та його послуг в Будапешті
У мірі збільшення кількості слухачів телефонного вісника виникла потреба у легалізації цієї послуги. Попереднього дозволу угорського уряду виявилося недостатньо для розвитку нової інформаційної діяльності. Крім того, ліцензія була потрібна для того, щоб продовжувати постійно надавати подібні послуги в Будапешті.
Після надання необхідних документів та проходження перевірки працівників органу ліцензування цю справу було виконано. Власникам Telephone Herald PLC була видана ліцензія на надання послуг телефонного вісника. Її видали через 3 роки. Проте винахідник телефонного вісника Тівадар Пушкаш так і не зміг її отримати. Він помер від серцевого нападу 16 березня 1893 року у віці лише 48 років. З цієї причини ліцензію було видано його брату — Альберту Пушкашу.
Ліцензію видали на 25 років. Як пізніше стало відомо, вона регламентувала прокладання телефонного кабелю зв’язку на вулицях Будапешта з урахуванням використання сировини вітчизняного виробництва. Також існували й інші вимоги, наприклад, у газеті «Будапешт Кёзлені» була опублікована одна з них:
«Ліцензіат зобов’язаний безкоштовно і за свій рахунок підключити одну з ліній обладнання «Телефон-Вісник» у Будапешті для перевірки до прокуратури, а також до Головного управління державної поліції столиці. Крім того, в обох місцях встановлена лінія в центральному офісі «Телефон-Вісник» повинна бути обладнана пристроями, що підслухують, придатними для прослуховування усних або машинно-мовних повідомлень і музичних звуків, також безкоштовно і самостійно; витрата», — повідомили журналісти угорської газети, як пише pestbuda
З того часу протягом багатьох років «Телефонний вісник» працював у Будапешті, але так і не був визнаний в інших країнах. Однак він отримав багато позитивних відгуків на Батьківщині. В 1925 компанія Telephone Herald PLC, яка надавала інформаційні послуги вісника, почала здійснювати інформування про актуальні події на радіо.