Йоганн Кеплер у своєму листуванні зазначає, що 1599 рік для Угорщини був дуже страшний. На одязі угорців, зокрема мешканців старого Будапешту, з’явилися криваві хрести. Також подібними слідами були відмічені деякі будівлі. Громадськість зрозуміла: прийшла Чорна смерть. Більше на ibudapest.eu.
Факти та потойбічні страхи
Звідки взялися ті хрести та, чи вірно зрозумів це явлення Кеплер — достеменно невідомо. Проте страшна чума дійсно повалилася на Угорщину та спустошила значну її частину.
Як ми можемо побачити на прикладі цієї дивної історії, у пізньому європейському Середньовіччі епідемії ототожнювали з чимось потойбічним. З тим, що тісно переплітається зі світом вірувань. Повідомлення про моторошні ознаки страшних подій, що насуваються, виникали через страх перед тяжкими хворобами та смертю. Люди намагалися дізнатися про те, що несе їм епідемія, яка набирає оберти.
Абсолютно зрозуміло, чому середньовічні угорці боялися чуми. Адже вони знали, яке свавілля править страшна смертельна хвороба. Інші епідемії не наносили такого значного збитку, як Чорна смерть. Це стосується демографічного, економічного та інших показників. Наведемо приклад: жахлива інфекційна хвороба проказа вбила значно менше угорців, зокрема мешканців столиці, ніж чума.
Страшне обличчя Чорної смерті
Отже, що ж це за така страшна хвороба? Чума має інфекційну природу. Її викликає бактерія Yersinia pestis. Збудник здебільшого захоплює організм диких гризунів. Але до людини потрапляє через укус звичайної блохи, що харчувалася до того кров’ю інфікованої тварини. Інфекція проявляє себе у досить різних формах. До ТОПу її проявів відноситься, звичайно, легендарна бубонна чума. Її симптоми дають про себе знати менше, ніж за тиждень. У хворого починається жар, збільшуються лімфовузли, а від 40 до 60 відсотків інфікованих помирають на третю або п’яту добу.
Легенева чума, яку викликають бактерії, що оселилися в легенях, є сто відсотковим вироком. Ця інфекція з’їдає людину за дві доби максимум.
Багато угорських міст залишалися порожніми. Отже, переселенців приймали з радістю. Звичайно, ця радість була затьмарена певними обставинами.
Особливо важко приходилося тоді, коли населення країни страждало від декількох епідемій одночасно. Імунітет людей, слабкий через постійні хвороби та відсутність медицини, був не в змозі протистояти смертельним вірусам, які косили людські життя по всій Європі. Саме така була ситуація у 1490-ті роки, коли угорська армія брала участь в походах проти турок. Саме тоді до чуми додалися дизентерія, сифіліс, проказа. Повний букет смертельних хвороб перетворював життя угорців на суцільне страждання та важке існування, в якому, здається, не було місця радості.
Чума в Угорщині: різні аспекти однієї проблеми
З XIV століття в Угорщині набирала обертів велика епідемія. Угорці почали хворіти в ті часи, коли король Людовік Великий забажав забезпечити пряме морське сполучення з деякими європейськими торгівельними центрами. Серед таких був Неаполь. Під час його подорожі в Італії почала лютувати чума. Дипломатичні візити стали не на часі. Монарх повернувся додому в Угорщину. Ймовірно, саме тоді кораблі Людовіка привезли на угорську землю полчища пацюків, які стали переносниками смертельної хвороби. У 1348-1349 рр. чума спустошила Угорщину з нечуваною люттю. Після чого захворюваність пішла на спад.
Чума поверталася в Буду та Пешт, а також інші угорські міста ще неодноразово. Після 1720 року її візити стали нечастими, але у 1738 році пані Чорна смерть знову нагадала про себе і робила це аж до першої половини XX століття.
«Античумний» монумент
В епоху бароко була створена величезна кількість меморіальних пам’яток, що містять слова подяки святим заступникам за закінчення епідемії.
Прикладом тому є побудована колона Святої Трійці на честь вдячності Господу за те, що він припинив розповсюдження смертоносної епідемії. Проєкт меморіалу був затверджений у 1694 році міською радою Буди (Будапешту). Над її створенням протягом 6 років працював архітектор Церезола Верейо (Ceresola Verejo) та каменяр Бернат Феретті (Bernát Ferretti). Робота була готова у 1706 році, але у 1709 році мешканці Будапешту знову почали помирати в муках від чуми. Подальша доля пам’ятки була невтішною. Меморіал знесли, а на його місці спорудили новий, багатіший та гарніший. Ймовірно, забобонні мешканці стародавнього Будапешту думали, що попередній меморіал був не достатньо величний? І, може, саме тому розгніваний Господь повернув чуму в місто? В будь-якому разі свідомість людей тих далеких епох важко інтерпретувати на наш сучасний лад. Отже, над новим монументом працювали інші майстри. Це був скульптор Філіп Унглайх (Fülöp Ungleich) та каменяр Антал Хьоргер (Antal Hörger). «Античумна» колона була урочисто відкрита у 1713 році. Монумент є заввишки понад 14 метрів. Його прикрашають багато статуй, які уособлюють різних святих. Ця споруда, яка, до речі, сильно постраждала під час Другої світової війни, є нагадуванням про те, яким тендітним є людське життя.