Ім’я Єне Чолнокі відоме далеко за межами Будапешта. Більшу частину свого життя він присвятив дослідженням тектонічних структур, гір і озер. Кваліфікований геолог, талановитий письменник, професор університету, зробив величезний внесок у збереження довкілля, пише ibudapest.eu.
Юнацькі роки

Народився майбутній учений 23 липня 1870 року у Веспремі в сім’ї юриста. Любов до географії в хлопця почала проявлятися з дитинства. Навчаючись у школі піаристів, він написав свій перший твір під назвою «Fiumétől a Rajnáig címmel». Після закінчення школи підліток мріяв стати вчителем географії, але батько був категорично проти вибору сина, бо вважав, що це безперспективна професія. Він наполіг, щоб Єне вивчав інженерну справу. У 1889 році він вступив на інженерний факультет Будапештського технологічного університету. Закінчивши його, хлопець став асистентом Міхая Клімма на кафедрі гідротехніки.
У 1894 році почав працювати на географічному факультеті під керівництвом відомого дослідника Лайоша Лоці та вступив до Балатонського комітету Угорського географічного товариства. Таким чином, Чолнокі взяв участь в одному з найвидатніших починань угорської географії — науковому вивченні Рів’єри. Під час цієї роботи близько 60 найкращих фахівців підготували 32 томи обсягом близько 7000 сторінок, у яких розповідалося про озеро Балатон. З них Чолнокі написав 4 томи: лімнологія озера, колірні явища, коливання рівня води, гідрографія і лід. Його дослідження в цій області були настільки новаторськими, що згодом він став все більше брати участь у міжнародних наукових конференціях.
Експедиція в «країну драконів»

У 1896 році під впливом свого вчителя юнак розпочав найбільший почин у своєму житті — вирушив до Китаю для проведення досліджень річок і рівнин. Ця подорож принесла Єне успіх і міжнародне визнання. Він пройшов через монгольські пустки й відвідав притоки Жовтої річки вздовж Великої китайської стіни. Також Чолнокі подолав понад 6000 кілометрів, невпинно працюючи по дорозі, роблячи записи й складаючи карти. Бувши уважним спостерігачем, він відзначав у своєму щоденнику унікальні красоти, а також намагався зрозуміти специфіку багатогранних стосунків між ландшафтом і людиною.
У своїх художніх малюнках він зміг увічнити шедеври китайської бамбукової архітектури, обладнання та знаряддя землеробства, спостерігаючи за роботою золотошукачів. Якщо була потреба, то навіть спускався в шахти. Його малюнки брил спорожнілих кратерів, ущелин, особливостей граніту й базальту є неповторними витворами мистецтва. Також Чолнокі цікавився життям народів, які проживали в тих місцях, що він відвідував. Єне досліджував невідомі території географічній науці, і його описи та спостереження викликали захоплення. Книга «З країни драконів» здобула успіх і заклала основу розвитку його подальшої академічної кар’єри.
Дослідження в різних частинах світу

Серед легендарних праць Чолнокі, присвячених озеру Балатон, найвизначнішими були присвячені темі обмерзання, завдяки яким Єне заявив про себе за кордоном. На X Міжнародному географічному конгресі його обрали до Комітету з досліджень Арктики. У 1910 році, у зв’язку з проведенням чергового конгресу, він узяв участь у дослідженнях Шпіцбергена, які проводив Норденшельд. Чолнокі помітив, що тундра перебуває в постійному русі через заморожування і відтавання, які там відбуваються. Свої результати досліджень він описав у книзі «Eredményeiről a magyar közönség a Spitzbergák földrajzi képe» (1926).
У 1912 році Чолнокі запросили на конгрес Географічного товариства США в Нью-Йорку. За час перебування він об’їхав весь континент, аж до Сіетла.
У 1905 році Чолнокі переїхав до Трансильванії, що в Румунії. 15 лютого цього ж року його призначили викладачем кафедри географії в Клузькому університеті імені Ференца Йожефа. Завідуючи кафедрою, він поставив перед собою дві великі цілі — популяризувати краєзнавчу освіту та забезпечити студентам глибоке і всебічне пізнання географії Трансильванії.

У 1919 році румунський уряд вигнав Чолнокі з Трансильванії і йому нічого не залишалося, як повернутися до рідного Будапешта. У 1921 році він став викладати в Будапештському університеті.
Наукова діяльність

Перерахувати всі посади Чолнокі практично неможливо, але варто згадати кілька найважливіших у його житті. Не обмежуючись письменницькою та науковою діяльністю, Єне понад три з половиною десятиліття викладав у різних навчальних закладах. У 1920 році він став членом-кореспондентом Угорської академії наук, а в 1949 році учасником її консультативної ради. Також Чолнокі був президентом Угорського географічного товариства, Угорської туристичної асоціації та Угорського товариства дослідження печер. А також керівником Ради охорони природи.
Оскільки під час своїх наукових подорожей він об’їздив практично весь світ, то, крім угорських асоціацій, його обирали почесним членом кількох іноземних спільнот. У 1930 році Єне став членом Королівського географічного товариства Англії, а потім Австрійського географічного товариства. Крім цього, Чолнокі був членом-кореспондентом Італійської та Сербської географічних асоціацій.
У 1949 році новий комуністичний уряд позбавив його академічного членства і ліквідував Угорське географічне товариство. Чолнокі ледь пережив жахи Другої світової війни в Балатонфюреді.
За всю свою наукову кар’єру Єне Чолнокі опублікував майже 741 роботу, 53 книжки, редагував 3 атласи. Також геолог видав кілька досліджень з методології, щоб спростити роботу вчителів середніх шкіл, організовував табори, експедиції, лекції. Чолнокі завжди подавав гарний приклад учням і викладачам, що ще більше посилювало його популярність. Його унікальні роботи, які чітко демонструють високий рівень професіоналізму та суспільної обізнаності, використовуються й донині.