Агнеш Келеті — одна з найвидатніших гімнасток в історії Угорщини та світового спорту. Народившись у Будапешті 1921 року, вона пережила жахи Голокосту та змогла перетворити своє життя на історію неймовірної наполегливості та тріумфу. П’ятиразова олімпійська чемпіонка й володарка десяти олімпійських медалей, вона назавжди увійшла в історію як символ сили, стійкості та жіночого таланту. Її шлях від юної гімнастки до найтитулованішої угорської спортсменки XX століття продовжує надихати спортсменів, а її життя залишається уроком мужності та відданості своїй справі. Далі на ibudapest.eu.
Дитинство та юність Агнеш Келеті
Агнеш Келеті, у дівоцтві Кляйн, народилася 9 січня 1921 року в Будапешті — у квартирі будинку на площі Ракоці. У ті часи пологи в лікарні ще не були звичними. Майбутня спортсменка виросла у забезпеченій сім’ї: її батько, Ференц Кляйн, торгував беконом та шинкою, а мати, Розі Дярфаш, піклувалася про домашнє господарство. Першою дитиною в родині була донька Віра, і батько, який мріяв про сина, довгий час відчував розчарування після народження Агнеш. Згодом він заспокоївся і навіть почав отримувати задоволення від виховання двох дочок. Водночас молодшу Агнеш він виховував у дусі твердого характеру та наполегливості.
З раннього дитинства Агнеш демонструвала надзвичайну енергійність та любов до фізичної активності. Під керівництвом батька вона займалася греблею, плаванням, лижами, гірськими сходженнями — практично всіма можливими видами спорту. Ці сімейні заняття прищепили майбутній олімпійській чемпіонці силу волі, цілеспрямованість та витривалість, які згодом стали основою її спортивної кар’єри.
Гімнастикою Агнеш почала займатися у віці чотирьох років після того, як у її сестри Віри виявили перикардит і пляму в легенях. Сімейний лікар тоді порекомендував як лікувальний засіб гімнастику Б. Менсендік. Дівчатка розпочали заняття, і вже до семи років Агнеш почувалася впевнено в цьому виді спорту. Батьки ж мріяли, щоб донька здобула освіту в елітній школі та стала віолончелісткою. У Агнеш, яка почала займатися музикою у віці шести років, справді були музикальні здібності. Однак після виконання знаменитого «Лебедя» Сен-Санса на сцені Музичної академії у сьомому класі вона втратила інтерес до музики.
З 1939 року, після закінчення середньої школи, будапештка угоризувала своє ім’я та стала Агнеш Келеті. У 1940 році вона здобула першу чемпіонську медаль у Національній асоціації гімнастики, проте незабаром юна спортсменка зіткнулася з серйозними обмеженнями. У віці 19 років їй заборонили займатися будь-якими видами спорту та вступати до університету через єврейське походження.
Життя Келеті під час Другої світової війни
Попри обмеження та заборони, накладені на євреїв в Угорщині, Агнеш Келеті продовжувала навчання та опановувала нові навички. Вона почала вивчати перукарське мистецтво та влаштувалася працювати ученицею перукаря, прагнучи залишатися активною та самостійною в складні часи.
У квітні 1944 року, в розпал Другої світової війни, Агнеш вийшла заміж за свого першого чоловіка — Іштвана Саркані (Sarkany Istvan). У шлюбі вони прожили до 1950 року. Поспішний союз був продиктований суворими обставинами: молоді люди дізналися, що одружені пари не підлягають депортації.
Келеті вдалося вижити в умовах німецької окупації Угорщини, що почалася 19 березня 1944 року. Щоб приховати свою особистість, молода жінка користувалася підробленими документами та псевдонімом. Живучи в Сальксентмартоні (Szalkszentmárton), Агнеш продовжувала займатися спортом. Ймовірно, саме постійна фізична активність допомогла їй повернутися до спорту після війни.
На жаль, багато членів родини Агнеш не пережили Голокост. Батько будапештки та кілька родичів загинули в Аушвіці. Мати та брат були врятовані завдяки зусиллям шведського дипломата Рауля Валленберга, який надав неоціненну допомогу єврейському населенню Будапешта.
Повоєнна кар’єра Келеті
Після закінчення Другої світової війни Агнеш Келеті повернулася до спорту з неймовірною цілеспрямованістю. З 1950 року вона виступала за декілька клубів, в тому числі за «TF Haladás», а з 1954 до 1956 року представляла «Budapesti Dózsa». Водночас Келеті завершила навчання в коледжі фізичного виховання, де почала працювати викладачем.
З 1947 до 1956 року Агнеш 46 разів ставала чемпіонкою Угорщини в різних дисциплінах. Десять разів вона здобувала титул чемпіонки країни в індивідуальному багатоборстві, а сім разів — у командному заліку. Її досягнення були безпрецедентними: ніхто в історії угорської гімнастики не вигравав національні чемпіонати частіше.
На міжнародній арені Келеті також досягла значних успіхів. У 1949 році на чемпіонаті світу серед студентів вона здобула чотири золоті, одну срібну та одну бронзову медалі. На чемпіонаті світу 1954 року в Римі будапештка перемогла на брусах і в командних вправах на колоді, а також отримала одну срібну та одну бронзову медаль.
У 1948 році Келеті планувала відвідати Олімпійські ігри в Лондоні, але не змогла виступити через розрив зв’язок гомілковостопного суглоба. Продемонструвати свій високий рівень їй вдалося лише через чотири роки — на Олімпіаді в Гельсінкі. У віці 31 року — коли більшість гімнасток уже завершували кар’єру — Келеті здобула золоту медаль у вільних вправах, срібну медаль у командному багатоборстві та бронзову медаль на брусах.
Піком її спортивної кар’єри стали Олімпійські ігри 1956 року в Мельбурні. Там Агнеш захистила титул у вільних вправах, здобула золото на колоді та брусах, а також отримала срібні медалі в індивідуальному багатоборстві та в командному заліку. За підсумками ігор Келеті стала найуспішнішою учасницею змагань і найстаршою гімнасткою, яка здобула золоту медаль.
Ці досягнення закріпили за Агнеш статус легенди угорської гімнастики та зробили її прикладом наполегливості, сили духу та майстерності, якими й досі захоплюються спортсмени.
Життя Келеті за кордоном
Після Олімпійських ігор 1956 року в Мельбурні життя Агнеш Келеті кардинально змінилося. Через політичну ситуацію в Угорщині вона не змогла повернутися на батьківщину та залишилася в Австралії разом із матір’ю та сестрою. Цей період став переломним у її долі: далеко від рідної країни Келеті довелося починати життя спочатку, зберігаючи зв’язок зі спортом і шукаючи шляхи його розвитку в нових умовах.
У віці тридцяти шести років вона переїхала до Ізраїлю, де внесла значний внесок у становлення та розвиток ізраїльської гімнастики. На власні кошти Келеті придбала необхідне обладнання для тренувань, після чого зайнялася підготовкою гімнастів та викладачів. З 1957 року вона викладала в Ізраїльському коледжі фізичного виховання, водночас працюючи тренером і суддею на змаганнях.
З 1958 до 1980 року Агнеш була головним тренером національної збірної Ізраїлю з гімнастики. Крім того, з 1959 до 1960 року вона допомагала розвивати гімнастичний рух в Італії, тренуючи національну збірну цієї країни. З 1983 до 1988 року Келеті продовжувала працювати в ізраїльських спортивних клубах, передаючи свій багатий досвід новим поколінням.
За внесок у розвиток спортивної гімнастики Келеті отримала численні заслужені нагороди та відзнаки. У 2002 році її включили до Міжнародної зали слави гімнастики, а 2015 року вона була ушанована премією «Prima Primissima». У 2020 році їй надали звання визнаного інструктора, вручивши Залізний диплом Університету фізичного виховання.
З кінця 1990-х років Агнеш усе частіше відвідувала батьківщину, поступово відновлюючи зв’язок з Угорщиною. Спортсменка насолоджувалася життям у Будапешті, де придбала власне житло.
Останні роки життя та смерть
Після смерті угорського ватерполіста Шандора Таріча 21 травня 2016 року Агнеш Келеті стала найстаршою серед нині живих угорських олімпійських чемпіонів. Пізніше, після смерті фінки Лідії Відеман (Lydia Wideman) 13 квітня 2019 року, вона стала найстаршою серед нині живих олімпійських чемпіонів у світі.
9 січня 2021 року Келеті відсвяткувала своє сторіччя. На честь цієї події спортсменці передали привітання прем’єр-міністри Угорщини та Ізраїлю — Віктор Орбан і Біньямін Нетаньягу. У своїй вітальній промові Нетаньягу підкреслив, що завдяки наснажливій життєвій історії Агнеш Келеті було закладено основи ізраїльської гімнастики. Також він повідомив, що ім’я гімнастки носитиме національний чемпіонат Ізраїлю з гімнастики. Досягнення спортсменки також відзначила Угорська асоціація спортивних журналістів. На честь Келеті назвали престижний гімнастичний зал UTE.
Агнеш Келеті померла на світанку 2 січня 2025 року, всього за тиждень до свого 104-го дня народження. За деякий час до цього вона була госпіталізована з пневмонією, яка спричинила ускладнення дихання та викликала серцеву недостатність. Прославлена гімнастка пішла з життя уві сні.
Церемонія прощання з легендою відбулася 9 січня 2025 року, у день її 104-річчя. Поховали видатну будапештку на єврейському цвинтарі на вулиці Козма.
Джерела:
- https://www.origo.hu/sport/sport-egyeni/2025/01/keleti-agnes-halal-emlekezes
- https://index.hu/sport/2025/01/02/keleti-agnes-utolso-szavak/
- https://femina.hu/hazai_sztar/keleti-agnes-meghalt/
- https://index.hu/sport/2025/01/02/keleti-agnes-meghalt-nemzet-sportoloja-torna-olimpiai-bajnok/
- https://index.hu/sport/2005/02/07/keletiagnes/
- https://olimpia.hu/hirek/elhunyt-keleti-agnes-a-vilag-legidosebb-olimpiai-bajnoka